І. Вступ. Людина, що не знає нічого, може навчитися; справа
тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися.
Д. Дідро
Зміни в
освіті не пройшли
стороною, минаючи школу.
Змінюються плани, програми,
підручники. Змінюється суспільство,
змінюються діти та
їх батьки, змінюється
на краще школа.
Одним з найважливіших
елементів нового педагогічного
мислення, нового погляду
на урок і
весь навчальний процес
є зміна погляду
вчителя на учня,
як на суб’єкт
виховання та навчання. Суспільство, в
якому ми живемо,
рішуче вимагає не
покірних виконавців, не
просто фахівців і
навіть не слухняних
відмінників, а творчих
людей з широким
кругозором. Вони мають
уміти самостійно і
неординарно мислити, не
боятися порушити стереотипи,
аналізувати явища у
природному і суспільному
середовищі. Зацікавлені, допитливі
учні прагнуть проникнути
за межі побаченого.
Метою сучасної школи
є об’єднання розвитку
інтелектуальних здібностей, дослідницьких
умінь і творчого
потенціалу учнів й на
цій основі формувати
активну, компетентну, творчу
особистість. Адже саме особистість учня в наш час знаходиться в центрі
навчального процесу. Це потребує від
вчителя переосмислення цілей і завдань уроку знову ж таки
з позиції учня. Звідси, все частіше
виникає необхідність ставити учня
в позицію дослідника, вчити
його спостерігати і
аналізувати навколишні явища
та події, пробуджувати в нього
цікавість до ще
не вирішених завдань, з якими він може зіткнутися
і які в
майбутньому треба буде вирішити.
Виховати в
учнів інтерес до
знань, збудити їх
думку, розвинути допитливість
та вміння вести
дослідження і самостійно
робити висновки та
аналізувати навколишній світ – ось
головні завдання, що повинен
ставити перед собою сучасний вчитель. А
вирішенню цих завдань сприяє використання педагогом форм і методів навчання, які насамперед дають
поштовх до діяльності учнів. І однією з головних є
науково-дослідницька діяльність
учнів.
|